Анна і Марія Кауфман: «Wellness - це мистецтво жити, а мистецтво жити - це любов до себе»

Це інтерв'ю в рубриці # ВиОгонёк особливе для мене з кількох причин. По-перше, сьогодні в мене не одна гостя, а відразу дві - Анна і Марія Кауфман, мама і дочка. По-друге, вони не просто представниці двох поколінь, а представниці вже двох поколінь людей Огонька. Аня - співвласниця йога-клубу «Махарадж» і вегетаріанського ресторану «Гайя» при ньому, а Маша розвиває Anywell - проект, який з медіа про здорового повноцінного життя розрісся в кілька напрямків, одне з яких Маша ось-ось запустить в Києві. З моїми героїнями ми поговорили про wellness і тому, що кожна з них вкладає в це поняття, обговорили те, як вони прийшли до своїх бізнесів, любов до їжі і сімейних традицій, я розпитав їх про стилі, улюблені речі, про відносини один з одним і до життя в цілому. Розмова вийшла дуже насиченим і надихаючим. Приємного читання.

- Моє перше запитання вам, Аня: як ви вперше потрапили в Вогник? 

Аня: - Почалося все з того, що я проходила повз магазин на Катерининській площі і бачила у вітрині речі Дениса Сімачова (магазин Angel House - перший магазин групи Огонька, відкритий 13 років тому - прим. ред.). Проходила повз тому, що мені здавалося, що я вже переступила вік і стиль, актуальний для публіки, яка там одягалася. Мені подобалася стилістика, але здавалося, що для мене це занадто китчево. Пізніше, коли Вогник відкрився вже в ТЦ «Сади Перемоги», мене дуже зачепила колекція дизайнера Олени Ахмадуллиной. І ось коли я потрапила в царство Ахмадуллиной-Сімачова, я зрозуміла, що потрібно було зайти і приміряти ці речі ще кілька років тому.

Я розумію, що вийду з покупкою і буду жити в цій речі, отримуючи задоволення.

Я відчувала абсолютне захоплення магазином. Безумовно, основу всього цього створюють люди, і мені дуже імпонувала Віка (засновниця Огонька). Той сервіс, який я отримувала в магазині ... Це навіть складно назвати магазином і сервісом - це простір, в якому ти відчуваєш себе дуже комфортно. Ти розумієш, що отримуєш річ, яка тобі йде, яка не буде в шафі фрагментом на один сезон. У мене до цього дня залишилися речі тих часів - вони у нас кочують з шафи в шафу, частина перебралася до Маші, частина до моєї сестри. Тому що якість їх не загубилося, з моди вони не вийшли. І коли в Огоньку з'явилися і інші дизайнери, для мене він став простором формування смаку. Я цікавлюся модою, стилем, тенденціями, але я не шукаю нічого спеціально, оскільки зайнята іншими справами. Звичайно, мені хочеться потрапляти в тренди, але, тим не менше, я повинна себе органічно відчувати в речах. Мені дуже імпонує Вогник тим, що всі, хто там працюють, відчувають свого, мені навіть складно говорити «клієнта», скоріше, друга. Я розумію, що вийду з покупкою і буду жити в цій речі, отримуючи задоволення.


- І відповідно, питання тобі, Маша: ти дивилася на маму - як її стиль виховував твій смак? І як ти потрапила в Вогник вперше?

Маша: - Ти правильно помітив, що я завжди дивилася на маму, на те, як вона одягається. В дитинстві у мене було відчуття, що я не хочу одягатися, як дитина. Мені не подобалися дитячі речі, милі сукні. Я завжди хотіла одягатися, як мама: бути дорослою і одягатися в дорослі речі. Коли я залишалася одна вдома, я відкривала двері вбиральні, одягала її довжелезні сукні, які були на мене величезними, найвищі підбори - і вибирала завжди все найблискучіше. У дитинстві мене тягнуло на речі, які зараз я не одягну ні за що на світі (сміється). Я одягала все це і відчувала себе дорослою. Ми ходили з мамою по магазинах, ходили в Вогник, і я, пам'ятаю, мріяла, що виросту і теж буду купувати речі в Огоньку.

- Якою була перша доросла покупка саме для тебе?

А: - Думаю, це почалося з Сімачова, у нас тоді з тобою, Маша, було дві пари однакових джинсів: широких з підкладкою всередині ...
М: - Це ти мені купила, я їх випросила, вимолила, виплакала (сміється). А ось сама я вже прийшла в Вогник років зо три тому, коли повернулася в Україну з Англії. І це був кайф. Я прийшла сама, я купила дорослі речі - і з'явилося відчуття, що я крута, тому що одягаюся в той же, що носить моя мама. адже для мене смак мами - це еталон. Хоч я іноді можу і не погоджуватися з нею в питаннях, що стосуються мого стилю, мамин гардероб і мамин смак - це щось незаперечне. І коли я, наприклад, купую щось, що є у мами, але іншого кольору - це топ!


- Маша, розкажи про Англію. Планувала ти після повернутися в Україну або так склалися обставини? 

М: - Я шалено люблю Англію. Хоча коли я приїхала туди в коледж в 16 років і потрапила в компанію російськомовних хлопців, ми всі разом її ненавиділи. Ненавиділи дивних англійців, англійську мову, жахливу погоду з нескінченними дощем і холодом, шкільні правила, шкільну форму ... А через три-чотири роки, коли ми все це прожили і вступили до університетів, ми вже не могли без Англії. Тобто спочатку я відчувала шалений почуття ненависті до країни з дуже відмінним від нашого менталітетом, а потім вона трансформувалася в більшу любов. Я там дихаю по-іншому, по-іншому одягаюся - то, що я там одягну, я не одягну в Україні.

У мене взагалі таке з кожним містом: в Одесі я одягну піжаму Sleeper в горох з пір'ям і піду ввечері в місто, а в Києві ніколи так не одягнуся. А в Англії я, швидше за все, накину на таку піжаму тренч.

Чому повернулася? Напевно, так повинні були скластися обставин - я не шкодую про це. Мені було важко повернутися після майже дев'яти років в Англії, тому що я вже ввібрала той менталітет, ті поняття, але повернутися і працювати на когось в Англії я не зможу. Зараз тут у мене є можливість створювати щось своє, втілювати особисті мрії в життя, вкладаючи свою працю, і повернутися, щоб втілювати мрії когось іншого, вже не хочеться. А жити б там хотілося. Батьки жартують, що коли мій молодший брат поїде на навчання до Англії, я буду приїжджати на всі батьківські збори, щоб зайвий раз там побувати ...

- Маша, зараз в Україні ти розвиваєш власний проект в сфері wellness і, зізнаюся, саме ти відкрила мені це поняття. Але мені не до кінця зрозумілий його зміст і цікаво дізнатися, що ти сама в нього вкладаєш. Розкажи, як з'явився твій проект Anywell, чим ти займаєшся, в тому числі з точки зору велнеса. І звичайно, не можу не запитати про новий напрямок проекту, яке ти запустиш зовсім скоро ...

М: Для мене wellness - це мистецтво жити, а мистецтво жити - це, в першу чергу, любов до себе. Тому що коли ти любиш себе, ти поводишся так, як для тебе буде краще всього. Я ще напевно не прийшла до велнесу цілком - мій проект Anywell розвивається, і з кожним його новим напрямком я теж росту і змінююся. Для мене поняття велнес ширше, ніж здоровий спосіб життя, ніж цілісність - це все його складові. І різні люди можуть розуміти велнес по-своєму. Для мами, наприклад, йога - це однозначна частина велнеса, вегетаріанство теж, а для мене він вже буде трошки іншим. Мистецтво жити у кожної людини своє. Для мене велнес - це баланс власних бажань, можливостей та вміння іноді робити вибір на користь того, чого тобі, можливо, не дуже хочеться, але того, що краще для тебе.
Відповідно, Anywell став, в першу чергу, пошуком себе. Я повернулася в Україну і хотіла щось робити - не знала, що саме, але дуже хотіла. Мені була дуже цікава журналістика. Після повернення я вперше зіткнулася з поняттям "нездоров'я" і почала пошук альтернативних методів вирішення своєї проблеми. У процесі роботи з різними фахівцями, в процесі пошуку мені захотілося закумулювати інформацію від експертів в одному місці. Це бажання було співзвучно з моїм інтересом до журналістики - і так з'явилося медіа Anywell. C нього все і почалося.

Для мене wellness - це мистецтво жити, а мистецтво жити - це, в першу чергу, любов до себе.

Anywell Mag - це не про журналістику, а скоріше, про експертів в велнес, які розповідають про те, як відчувати себе добре. Не просто бути здоровим, а відчувати себе добре в усіх аспектах: Це спорт, харчування, догляд за собою, краса і психічне здоров'я, про який сьогодні нарешті почали говорити, перестали цього соромитися. Пізніше до медіа підключилася e-commerce платформа з б'юті-товарами Anywell Shop. Це був бізнес-хід, тому що медіа в моєму випадку - це не бізнес. В Англії я мала постійний доступ до величезного вибору б'юті-брендів, я заходила в будь-який магазин, в ті ж торгові центри Harrods, Selfridges, і якщо мені було щось потрібно для догляду за волоссям, мене чекали величезні полки з величезним вибором, а коли повернулася в Україну, виявила, що тут тільки Head & Shoulders (сміється) і ще пара брендів. Мені захотілося надати широкий доступ до класних б'юті-брендам тут. І ми почали писати європейським і американським брендам. Думаю, ти знаєш, що це не завжди просто - вони не завжди відповідають, багато хто з них взагалі не знають, що таке Україна і де вона знаходиться, а хтось дивується, що під час військових дій в країні комусь є діло до велнеса. Але ми досягли певних успіхів.

Я постаралася створити проект, який допоможе людям кайфувати не тільки від процедури, але ще і від себе

Третій аспект Anywell - це б'юті-напрямок, Anywell Facial Bar, Який ми відкриємо в листопаді в київському ЦУМі, і він теж пов'язаний з моєю особистою історією. У мене проблемна шкіра, і я з дитинства з цим борюся абсолютно різними методами. Те, через що я пройшла, - це дуже болюча косметологія. Чистки, на яких ти лежиш на кушетці і плачеш всю процедуру, думаючи, що через два тижні потрібно сюди знову повернутися. Крему, які печуть і випалюють шкіру, пілінги, від яких тиждень або дві сидиш вдома і нікуди не виходиш. Тому цей проект про відхід у косметолога, який буде приносити задоволення. Над ним ми працюємо майже рік: ми зібрали дуже хороших експертів - крутих косметологів, зібрали топові б'юті-бренди, які працюють. Не просто відомі, а ті, які реально працюють - і зробили з них процедури з вау-ефектом. У Anywell Facial Bar варто зайти на 40 хвилин, і після можна йти на вечірку, червону доріжку, на побачення - і це буде в задоволення. Я хочу десь застерегти і позбавити людей, у яких є схильність до проблемній шкірі, від того, через що проходила я. Ті техніки і апарати, які ми будемо використовувати, дадуть можливість відтягнути розвиток проблем шкіри, десь навіть можливість відтягнути ботокс. Для тих, хто не хоче його колоти або боїться колоти. Я постаралася створити проект, який допоможе людям кайфувати не тільки від процедури, але ще і від себе. Тому що для мене гонитва в спробах змінити себе не природні. Завжди хтось буде гарніше тебе, розумніший, швидше. І ми хочемо показати, що ти красива такою, яка є, і твоя природна краса може бути підкреслена задоволенням. І зовсім не обов'язково щось колоти чи плакати у косметолога. Ось такі три напрямки сьогодні є у нас в Anywell.

- У вас дуже цікава зв'язок. Крім того, що ви пов'язані сімейними узами, ви, якщо можна так сказати, закриваєте проблеми цілого людини. Справа Маші почалося з вирішення власної проблеми, а переросло в турботу про інших людей. А з чого почався Махарадж, Аня? Я впевнений, що це у вас сімейне і ви теж напевно керувалися турботою. Цікаво, де її початок ...

А: - Думаю, що, в першу чергу, це особистий досвід. У йогу не потрапляють просто так, і у мене теж так було. Або у тебе є якась проблема внутрішня, або є нюанси по здоров'ю, або тобі імпонує хтось, хто вже займається, ти підглядаєш за ним і теж наважуєшся піти. Я потрапила в йогу в певному психологічному стані, спробувала - і мені це дуже сподобалося з позиції того, як я змінювалася. Я людина системна і дуже дисциплінований, а йога - це дійсно дисципліна, де ти отримуєш результат, коли її дотримуєшся. Мені ще дуже імпонує те, що ти системно працюєш, грубо кажучи, зі своїм фізичним тілом, а змінюєшся в результаті не тільки тілесно, але і внутрішньо. По суті, ти робиш перелік вправ, але, насправді, ти починаєш відчувати або дивитися на звичні речі під іншим кутом - і опиняєшся на 100% прав. Йога вибудувала моє внутрішнє простір так, що я, по-перше, отримала багато відповідей на різні свої питання і запити. Якісь речі за рахунок йоги стали неактуальними, непотрібними. І я побачила, що в певний момент стала щасливішою.

Для мене щастя і любов тісно пов'язані, одне випливає з іншого. А одне з найважливіших проявів любові - віддавати.

Але при цьому віддавати для мене - це не жертвувати собою. Я по-іншому просто не можу.У якийсь момент мені захотілося ділитися тим, що я отримала від йоги, і простір Махарадж було створено для того, щоб цим ділитися з відкритим серцем. Це некомерційний об'єкт, його часто складно вести, але тим не менш, для мене це велика школа, в якій я дуже щаслива. Більш того, я сама теж продовжую вчитися. Мені здається, той момент, коли ти вирішуєш, що вже відучився і тепер можеш спочити на лаврах, стає початком деградації. За мною стоять мої діти, я для них - приклад того, як будується життя. У житті бувають різні ситуації: сьогодні можна бути заможним і таким, що відбувся, а завтра ти можеш опинитися десь на дні. Чим сильніше в тобі стрижень, духовітость, тим швидше і простіше ти виходиш з різних ситуацій. Я намагаюся своїм прикладом показати своїм дітям, що тільки через працю і любов до своєї справи ти будеш щасливий.

 

- Мені здається, з такою ж любові народився і ресторан Гайя. Я спостерігаю за тим, як ви пишете про їжу в своєму інстаграме, як діліться історіями про збір квіток цукіні для ресторану, про те, як ви закочує помідори, і багато іншого - в мені це викликає неймовірний захват. Це ще одна форма турботи, яку ви даруєте людям, - можливість є з любов'ю. Чи так це?

А: - Їжа - одна зі складових здоров'я, але це скоріше, друге, а перше, найголовніше: їжа - це задоволення. Я зробила свій вибір на користь вегетаріанства, але яйця і молочні продукти я вживаю. У мене в родині їдять все, і я ніколи нікому нічого не буду забороняти. Я досить пізно до цього прийшла, але мені так добре. Я вважаю, що їжа - це одне з найбільших задоволень, і в Гайе ми намагаємося, щоб асортимент представлених страв був максимально широким. І щоб люди, які споживають м'ясо, рибу і все те, чого тут немає, спробували альтернативну кухню і побачили, що це смачно, не нудно і не аскетично, і щоб у них не було бажання, вийшовши звідси, забігти за ріг і доїсти.

- Маша, розкажи про мамину їжі.

М: - Мама дуже смачно готує. І коли в цьому році трапився карантин, ми провели дуже багато часу вдома всією сім'єю, і мама весь час нам готувала - це було справжнє свято. Є блюдо, яке я готова їсти 24/7, - це паста, в будь-якому її вигляді, завжди. Мені здається, на карантині мама приготувала рекордну кількість пасти (сміється). Я вдячна карантину за можливість провести так багато часу з сім'єю, тому що останнім часом нам вдавалося зібратися разом тільки на відпочинку - раз, максимум два рази на рік. У нашій родині є культ їжі, ми любимо поїсти.Возможность за одним столом їсти приготовану мамою їжу безцінна.

З Гайи ти, звичайно, теж ніколи не йдеш голодним. Мама цим проектом показує людям, що корисна їжа буває різною, що для здорового насичення досить того, що тут є в меню. У цьому проекті немає лукавства: ніхто не змушує тебе є несмачно, зате корисно. Тут є і тісто, і пасти, і круасани. Ясна річ, коли ти їси це з ранку і до вечора, а у тебе непереносимість глютену, ти собі шкодиш, але зовсім інша справа, коли ти їси це в нормальному обсязі і в задоволення - це теж велнес.

- Аня, ви завжди готували в родині? У моїй голові ваш образ ніяк не в'яжеться з образом людини, який закочує рукави і стає в кухні готувати.

А: - Я росла з бабусею і дідусем, на кухні завжди була бабуся. Не можу сказати, що бабуся смачно готувала, але були певні страви, які мені подобалися. Я - любителька хліба, тому багато мені не треба. А ось коли я потрапила в Одесу, вона зруйнувала всі стереотипи про їжу, про те, як можна все на одному столі вмістити і як це може бути смачно. Тут я дізналася, як звичайна смажена картопля в Києві може в рази відрізнятися від смаженої картоплі в Одесі. Тому що в одеській сковорідці з картоплею присутній ще півкілограма вершкового масла, за рахунок якого вона, звичайно, набуває абсолютно інший смак.

 Я вірю, що до кожного серця можна підійти з позиції смачної їжі.

Прихильність до їжі, смак, розуміння і багатоповерховість на столі - це все від моєї свекрухи. У чоловіка велика родина: їх четверо синів, і у кожного свої сім'ї, по двоє, троє, четверо дітей. Щонеділі ми всі разом збираємося у неї на вечерю. Цій традиції дуже багато років - свекруха сама любить поїсти і дуже смачно готує. Причому вона готує такі одеські страви, рецепти яких залишилися у дуже рідкісних господинь, а багато, навіть маючи рецепти, вже не розуміють, як це робити. Починаючи з середи, вона телефонує кожного з членів сім'ї з питанням: «Що тобі приготувати?». І які б побажання ти ні висловив, все буде приготовлено спеціально для тебе. Для неї це велика радість: очікування дітей і можливість догодити кожному з нас. Причому вона готує не по одному блюду, а по 3-4, щоб у кожного був вибір згідно його перевагам. І хоч удома ми знаходимося мало і у дітей вже є свої смаки, їм вже не потрібна ця багатошаровість на столі, я знаю точно, пройде час - і вони будуть з теплом згадувати бабусині столи. І, звичайно, всю хлібосольність, запозичену у свекрухи, мені б хотілося передати тут, в Гайе. Я вірю, що до кожного серця можна підійти з позиції смачної їжі.

 - Якщо повернутися в вашу юність, як ви одягалися у віці Маші? Яким був ваш стиль тоді?

А: - У мене була одна, максимум дві модних речі, але не прямо вау кричущих - наскільки я пам'ятаю, я була досить стримана в цьому. Ми по крихтах збирали свій гардероб - і поки ти ледве-ледве зібрав комплект, на наступний рік вже з'являлося щось абсолютно нове. Не можу сказати, що я була модницею. Озираючись назад, складно уявити, як взагалі можна було надіти на себе те, що ми одягали. І все це супроводжувалося бойовим раскрасом, оскільки тоді привозили косметичні набори, що складаються з 96 кольорів тіней. Причому вони не були розбиті по відтінкам - це була величезна яскрава палітра. Хотілося за один присід нанести все на себе. Обов'язково велика частина з них була з перламутром, а ще перламутрові вибілені помади, божевільні рум'яна, великі пластмасові кліпси ...

- Це ви про себе зараз розповідаєте або в загальному про стилі того часу?

А: - Звичайно, це все хотілося надіти на себе! Це не було повсякденно, я не ходила так на роботу, але в п'ятницю або суботу, або на день народження, звичайно ж, потрібно було це все. Виглядала я здебільшого смішно і китчево, абсолютно без смаку, але так було модно. Якщо загугли «мода 80-90-хх», ви побачите повний треш - взагалі незрозуміло, як жінка могла це на себе надіти, та ще й так себе прикрасити. У той час коли комусь попадалася фото англійської жінки, одягненої в Ralph Lauren або Hermès, він думав, як нудно люди жили. А вже згодом ти розумієш, що щасливим можна бути і в іншому.

- Що зараз лежить в основі вашого гардеробу? Яких речей в ньому більше?

А: - Останнім часом - спортивної форми, оскільки я цілий день проводжу тут. Мені здається, я себе ні в чому іншому практично не бачу. Джинси, кросівки, каблуків однозначно стає все менше і менше - все більше в гардеробі зручному взутті. Люблю дуже сукні ...

- Я чекав цієї відповіді. Якби у мене запитали, яких речей у Ані найбільше, - я б відповів: «Суконь».

А: - Не можу сказати, що суконь більше, але я їх дійсно дуже люблю. І останнім часом полюбила брючні костюми, відчуваю себе в них дуже органічно. Довгий час у мене не складалося з піджаками, оскільки в Одесі весна і осінь дуже змазані: ти або в пальто, або вже все зняв з себе, а в зимовий час я не розуміла, як на піджак одягти пальто, а в одному піджаку було прохолодно . Тепер же є велика різноманітність тканин: ти можеш і зовсім тонкий, річний піджак придбати, і зовсім щільний, який можна носити взимку без верхнього одягу. 

- Маша, а у тебе яких речей найбільше в гардеробі?

М: - Піджаків однозначно. Я часто мерзну, але через довгого життя в Англії і через те, що мало ходжу пішки, можу навіть взимку вийти в піджаку. Светри і піджаки - моє. Можу носити їх і вранці, і вдень, і ввечері на вихід з каблуками. Це для мене універсальний одяг, яка мені під все підходить.

- Яка у вас улюблена частина дня?

М: - У мене це ранок. Я більш продуктивна з ранку - це стосується всього: ритуалів, читання, тренувань, планування на день. У будні я рано встаю. Люблю цей час для себе, поки ще телефон не дзвонить по робочих питаннях. Знаю, що зможу ретельно розпланувати день, нічого не забуду.

У вихідні я даю собі можливість бути в моменті.

Що стосується моїх б'юті-ритуалів, я із задоволенням роблю їх вранці. Займатися спортом мені теж набагато легше рано вранці, тому що до вечора накопичується втома, особливо емоційна, і займатися вже важко. Увечері хочеться з'їсти щось смачне, відпочити, подивитися фільм або вийти з друзями кудись. А на вихідних я довше сплю і у мене більше нераспланірованного часу. У вихідні я даю собі можливість бути в моменті.

 

А: - Я люблю весь час дня. Вранці люблю, коли веду заняття, і люблю, коли є вільний час, тому що тут завжди є чим займатися. Люблю, коли зайнята і коли вільна, і вечір, і ранок. Дякую батькам, природи, Бога за те, що здоров'я дозволяє не ділити день на більш-менш працездатні частини. Я можу і вранці займатися спортом, і ввечері. Тут скоріше якийсь подієвий ряд може висмикувати зі стану працездатності, а фізична активність якраз допомагає в нього повернутися. Я більше річний чоловік, люблю тепло, але, тим не менш, в затишному пуховику можна прожити всю зиму, з великим задоволенням і капюшоном на голові пройти всі дощі та радіти кожній хвилині.

- В які хвилини ви відчуваєте себе найбільш прекрасно?

А: - Коли у моїх близьких і коханих все добре. Коли є затишшя в телефоні, і я розумію, що кожен зайнятий чимось своїм і їм не до мене - це перша складова. Друга - коли я під час або після тренування. Коли я не переїла (сміється). Через те, що я не дуже володію мірою, мені потрібно видавати пайок певного розміру, тому що я не дуже розумію, скільки в мене може вміститися. І в принципі, все. Мені важливо мати це спокій всередині - тоді зовнішні нашарування не матимуть значення, тому що світло в очах покаже, що все добре.
М: - Я чудово почуваю себе на самому початку дня, після моїх ритуалів. В кінці дня, коли можу сказати собі, що я молодець - ці показники «молодця» дуже важливі для мене в завершенні мого дня. І останнє: після розмови з мамою - ми кожен день говоримо по телефону, і для мене це важливо, з самого дитинства. Це було і в Англії, і навіть коли я жила в Одесі.

- Яку рису в собі ви дуже любите?

А: - Я дуже упереджена до себе і дуже в собі не впевнена. Складно сказати, що таке можна в собі любити, але це дає мені можливість не здійснювати різких і необачних вчинків. За рахунок того, що я завжди в собі сумніваюся, я тисячу разів все обдумаю. Я відразу майже ніяких рішень не приймаю. Навіть сукні купую в магазинах, де можу їх відкласти - для мене це важливий показник.

Я тисячу разів все обдумаю

Мені важливо «переспати» з річчю, і я дуже рада, коли можу вранці подзвонити, вибачитися і зізнатися, що це абсолютно не моя річ - це буде по-чесному. Розуміння цього прийшло до мене зовсім недавно, і іноді вічні сумніви дійсно заважають жити. Але з іншого боку, цей вічний розумовий і поведінковий процес згодом дає можливість менше шкодувати про швидких необачних рішень. Мій чоловік - повна моя протилежність, і якби ми обидва були, як він, то це був би справжній вибух. Тому я вважаю, що ця моя особливість дає мені можливість бути більш стабільною і завдяки цьому ті, хто поруч зі мною, теж уповільнюють хід.


М: - Я дуже люблю свій оптимізм. Не завжди відразу, але я знаходжу позитив у будь-якій ситуації. Мені це дуже допомагає жити. Мені від цього легше і людям, які поруч зі мною, теж від цього легше. Мені дуже складно зневіритися, здатися. Має статися щось дійсно глобальне, або я повинна повністю втратити інтерес, щоб я визнала повна відсутність позитиву в чому-небудь. 


- І останнє питання. Аня вже на нього відповідала, тому, Маша, він тобі: що для тебе Вогник?

М: - Вогник у мене асоціюється з родиною. Мене завжди там чекають, мені завжди допоможуть, і, як вдало мама помітила, за мною там ніби стежать в хорошому сенсі цього слова: щиро цікавляться моїм життям. Це дуже круто, дуже цінно - таке ставлення мало де зустрінеш.

Кінець!

Наша розмова тривала майже 2 години, і я з величезним задоволенням спостерігав за сім'єю, яка розповідала один про одного з любов'ю. Ми сиділи прямо на підлозі в одному з залів Махараджа, як прийнято у йогів, без взуття, тому що Гайя, де ми хотіли поговорити була повністю наповнена гостями. Для мене ця зустріч була особливою, як і вже давнє знайомство з Машею і Анею. Спасибі за увагу. Нижче, як і завжди, трохи корисностей від дівчаток.


від Ані

Кіно: серіал «Хід королеви» ( "The Queen's Gambit").
книга: «Чайка Джонатан Лівінгстон» Річарда Баха.
їжа: якби можна було завжди, то хліб. Звичайно, я любитель овочів у всіх інтерпретаціях, але якщо вже у вседозволеність, то це хліб, причому будь-: світлий, чорний, черствий, свіжий, простий цегла, французький круасан і всі інші хлібобулочні вироби.


від Маші

Кіно: тут підтримаю маму - з останніх це «Хід королеви» і ще «Емілі в Парижі» дуже сподобався - можу переглядати його в будь-який час, як «Секс у великому місті». А ще, у нас є з мамою традиція на вихідних - це миска салату на двох під якийсь фільм. Зазвичай це фільм зі старих, як «Диявол носить Prada», або серіал, як бразильський «Клон» або «Санта-Барбара», причому ми любимо почати дивитися з серії 385-й.
книга: "Два життя" Конкордія Антарова в трьох частинах. У мене на полиці є два набори цих книг: один, який я давно прочитала і весь списала позначками, а другий ще свіженький, без олівця, щоб кожен раз знаходити щось нове і важливе для себе. 
їжа: паста!

 

Стиль: на Маші піджак System Studios, На Ані плаття Poustovit

фото: Микита Журавльов

редактор: Діана Ремізовська

Наш Telegram-канал