Ви вже знаєте, що я запустив у блозі рубрику #ВиОгонёк, в якій говорю з гостями Огонька. Однак ще не знаєте, що крім цього, я люблю розповідати історії людей, з якими щодня працюю. Людей, які забезпечують безперебійну роботу в брендах, які займаються продажами, комунікаціями та виробництвом. Коли я почав їздити до Парижа та спілкуватися з представниками брендів, я зрозумів, що саме про це я після повернення розповідаю всім навколо. Це для мене найбільш захоплюючі історії. Це правда про внутрішню кухню брендів, про те, як функціонує такий бізнес і фешн у цілому. Тому що коли спілкуються з дизайнерами, питають, у першу чергу, про творчість і натхнення, а коли, наприклад, говорять з головою відділу продажів — це зовсім інша розмова. І як на мене, дуже цікава розмова. Для мене такі люди — герої брендів, і саме з ними я говорю в новій рубриці блогу Огонька. Моя перша героїня — Елла Абдуллаєва — Head of Sales, а точніше, як вона сама себе називає, Partnership Development Officer українського бренду Anna October. Я отримую величезне задоволення від роботи з брендом і з нею особисто — вона одна з небагатьох представників українських брендів, хто показує найвищий рівень комунікації з клієнтом. Робота з Елею стала моїм персональним відкриттям минулого літа — Огонёк і Anna October успішно разом його відпрацювали. Це інтерв'ю ми записали в київському шоурумі бренду, де на мене чекав неймовірно гостинний прийом: мене познайомили з усіма співробітниками, запросили до столу і прийняли як члена родини. Мене дуже зворушила і водночас вразила історія Елі. Думаю, вразить і вас — приємного читання.

Вид з офісу Anna October

— Елю, як ви потрапили до Anna October?

— Для мене це було дуже несподівано. Я маю класну подругу Христину, яка працює HR-директоркою і консультує з питань професійного росту. Вона зателефонувала мені і сказала: «Ти знаєш, тут одному класному модному бренду потрібна така людина, як ти. Будь ласка, піди до них. Я знаю, що ти не шукає роботу, але піди». А я в той час викладала в Національному аграрному університеті матаналіз і англійську мову, працювала з іноземними студентами — мені дуже подобалося. Але я все ж вирішила піти на співбесіду, де Аня мене одразу ж зачарувала. Це кучеряве волосся, білосніжна шкіра. Я — естетка, дуже люблю все красиве, і я в ту ж саму мить закохалася в цю людину в прямому сенсі цього слова. Мама моя каже, що Аня схожа на янгола. Аня, звісно, далеко не янгол (сміється), та перше враження і вміння привернути до себе — це було неймовірно. Я дуже рідко відчуваю таку енергетику від людей. Мене настільки вразило те, як вона зі мною розмовляла, що я сказала: так, я буду тут працювати. І не шкодую жодної секунди, хоча мені було вкрай важко. Мені було так важко, що я вам передати не можу. Перші півроку я все ще працювала в університеті, а другу половину дня була Анна Октябрь. Але сьогодні я почуваюся дуже щасливою.

— На яку посаду Аня шукала людину?

— Аня запропонувала мені позицію Sales Manager, вона якраз тоді набирала нову команду, і за підсумком ми дійшли до Head of Sales. Честно кажучи, я багато разів хотіла звільнитися, дуже багато разів (сміється). Увійти в нову колію, опанувати та зрозуміти світ моди було складно, адже це абсолютно нове середовище для мене — я перший час взагалі не розуміла, як це працює, що цим усім керує. У мене ж до цього були втулки, гайки, поршні (сміється). Навіть мій перший Париж, куди ми поїхали з Анею разом, був не настільки ефективним, як мені б хотілося, тому що були речі, які я ще не до кінця розуміла. Але Аня — та людина, яка в мене безмірно вірила. Вона завжди підтримувала і говорила: «Елю, ви зможете», і я за це їй дуже вдячна, тому що я — людина, яка працює за похвалу (сміється). Я, звісно, жартую, але мені важливо розуміти, що моя робота має ефект, що я роблю певний внесок у розвиток справи. Відчуття, що ти є частиною прекрасного, частиною сильної команди, робиш свою роботу з величезним задоволенням і бачиш результат. Це для мене найбільша мотивація. Гроші ніколи мене не мотивували. Я — дитина, яка виросла в родині кримських татар, що їх було депортовано. У мене було дуже важке дитинство і не було майже жодних можливостей до 19 років, поки я не поїхала до США. Тож я розумію, що гроші не можуть бути мотиватором.

Якщо вас мотивують гроші, значить, щось у житті пішло не так. Мене мотивують хороші справи, мотивує волонтерська діяльність, мене мотивує те, що я приношу благо суспільству.

І мене це дуже тішить, адже в житті, знаєте, як у Корані написано (я все ж таки мусульманка): ти маєш приносити благо. Ось я та людина, яка по життю приносить благо, і я цим задоволена.

— Розкажіть про вашу попередню роботу: яка це була сфера, посада, чим ви там займалися?

— Моя попередня робота була напряму пов'язана з сільським господарством — я працювала в компанії, яка займалася виготовленням обладнання для вирощування бройлерних курчат. Я була персональною асистенткою директора з продажів, це був один з моїх найкрутіших досвідів. Бувало, я приймала і вела перемовини з клієнтами, які замовляли обладнання на суму понад $1 млн. Це був вищий клас суспільства, і я мала зробити максимум. Все — від комунікації до поставки обладнання — мало бути настільки ідеальним, щоб клієнти до нас повернулися. Частково знання у сфері комунікації я отримала ще в США, а комунікацій у бізнесі мене навчив шеф. Плюс я займалася самонавчанням і проходила велику кількість тренінгів.

Взагалі-то на всіх попередніх роботах я була персональною асистенткою. Знаєте серіал «Форсмажори» (“Suits”)? Там була Донна, яка могла вирішити будь-яке питання. От я для кожного зі своїх трьох шефів була Донною. Як права рука шефа, я могла абсолютно все, навіть організувати персональну гру в шахи з Гаррі Каспаровим, коли моєму шефу цього захотілося. З усіма шефами я розходилася полюбовно, деякі з них і досі кличуть мене назад.

— Ви кілька разів згадали США. Розкажіть, чим ви там займалися, чого навчилися і як взагалі туди потрапили.

— Вперше я потрапила до Америки у 2009 році. Це був мій другий курс університету — я вчилася на економічному факультеті сільськогосподарського університету в Криму, де оголосили відбір на стажування в США. Я його пройшла і потрапила до готелю в Колорадо, який входив до топ-10 готелів світу, — The Broadmoor Resort. Це один з найкращих періодів у моєму житті: мені було 18 років, я була на крутому стажуванні у крутому готелі в одному з найгарніших штатів США. Рівень його був такий, що чемпіон світу з гольфу Тайгер Вудс грав у гольф буквально у трьох кроках від нас. Це було сільськогосподарське стажування: ми займалися ландшафтним дизайном на величезному полі для гольфу. Після нього я повернулася додому, і у 2018 році знов вирушила до Штатів — цього разу до Вашингтону, на стажування до Бібліотеки Конгресу. Його було присвячено моїй волонтерській діяльності, якою я живу і до якої ставлюся дуже тремтливо. Це стажування стосувалося, в першу чергу, теми переселенців, людей, які постраждали від військового конфлікту на Донбасі, а також питань промоції культури кримських татар, якими я також активно займаюсь і які мені болять, адже я сама — кримська татарка. У 1944 році кримських татар було депортовано, і зараз вони переживають кризу другої депортації.

Америка навчила мене багатьох речей — це зовсім інша ментальність, відмінна від нашої. Їхній підхід до роботи і взагалі до розуміння того, що ти робиш, підхід до питань пунктуальності, чому ти не можеш лишити на завтра те, що можеш зробити сьогодні, — все це мені дуже подобається. Зараз я працюю з американськими партнерами, і якщо вони сказали, що 27-го числа запустять trunk show (пре-показ колекції), то вони зроблять це 27-го числа. У них не може щось статися чи змінитися. Ясна річ, що форсмажорні обставини трапляються в будь-кого, але у 90% випадків американці все роблять вчасно — вони завжди пунктуальні, і наші бізнес-партнери завжди роблять максимум, який ми від них вимагаємо. Зараз у США ми працюємо з Moda Operandi і нещодавно почали співпрацювати з магазином Intermix, що мене дуже тішить. Рівень комунікації, яку я веду з ними, як представник бренду, — це для мене вищий пілотаж.

— Це дуже велика відповідальність — вести комунікацію з гігантами. Як ви справляєтеся?

— Я — гіпервідповідальна людина, і я ніколи не сприймала роботу як роботу. Моя робота — це моє життя, і я намагаюся свою роботу завжди виконувати дуже добре. Це приносить мені певні плоди, і це не дуже добре відображується на тому, що я не встигаю до спортивної зали або не встигаю танцювати, а я дуже люблю танцювати. Але я задоволена собою, коли бачу, що в мене все працює як годинник. Якщо я говорю, що зроблю це сьогодні, мій клієнт впевнений, що я зроблю це сьогодні. Так, це виходить не завжди, але я прагну, щоб це виходило в 90% випадків. Я скрупульозна. Якщо я написала грант і він не виграв, я напишу його ще десять разів, щоб він точно виграв. Я — людина, яка шукає можливості.

Треба просто зрозуміти, як цю проблему вирішити, як цю помилку виправити. Я дуже добре знаю десятирічну історію бренду Anna October і знаю, через яку кількість труднощів пройшла Аня — і це заслуговує на безмежну повагу. На прикладі свого життя і на прикладі історії Ані я розумію, що якщо ти не досяг результату з першої, другої, третьої спроби, треба зробити десять разів — і ти досягнеш його.

Я вважю, що якщо в команді хтось помиляється, це добре — це означає, що команда працює.

У нас дуже високий рівень культури в компанії. Я не те, щоб хвалю наш бренд, я просто бачу, як спілкуються інші люди. Це дуже важливо. В усіх твоїх діях апріорі має бути повага до іншої людини. Навіть якщо людина помиляється, навіть якщо людина робить неправильно. Якщо ти хочеш мати теплі стосунки, стосунки більші, ніж просто партнерство, ти маєш проявляти максимум гнучкості. Мама від самого дитинства вчила нас бути дипломатами. І це вміння бути дипломатом в будь-якій ситуації, навіть якщо тебе просто виносить, дуже цінне. Як я вже казала, моя кінцева мета завжди — щоб клієнт замовив ще і щоб в нього все добре продалося. Обожнюю ситуації, коли клієнт телефонує і каже: «Елло, у нас шалені продажі цієї сукні, або цієї, або всього замовлення загалом, палаємо, давайте терміново додаткову поставку». З Огоньком таке було, і в мене такий драйв! У цих випадках я приходжу до команди і кажу: «У нас додаткова поставка, вікладіть усе, ми маємо сьогодні відвантажити». Я розумію, що так це працює. Якщо ми маємо товар у наявності і в нас його просить Moda Operandi, ми лишаємося до дев'ятої вечора. Одного разу була ситуація, коли я з роботи поїхала о третій ночі. А наступного дня приїжджаю на роботу, і мені клієнти пишуть: «Ви не повірите, у нас все пішло, все круто, спасибі вам велике». І я розумію, що цей поголос працює нам на руку. Все ж таки комунікація баєрів із баєрами працює дуже добре. Я скільки завгодно можу розповідати про наш бренд, які ми класні і круті, що ми продаємося в 30 магазинах у світі, в найбільших магазинах у США, але коли це чують від наших клієнтів, це зовсім інший рівень сприйняття.

— А якщо сегментувати, ви працюєте тільки з оптовими клієнтами?

— Ні, в нас є два напрями: wholesale (опт) і retail (роздріб). Опт — це наші великі клієнти, близько 30 магазинів по всьому світі. І я дуже пишаюся тим, що географія бренду постійно розширюється, — ми робимо для цього все можливе. У нас з'явилися Vivian Graf — магазин у Швейцарії, і величезний магазин Intermix у США, який я вже згадувала. За ритейл-напрямком ми працюємо через свій сайт, покупки з сайту доставляємо по Україні і всьому світі. Ми відвантажуємо з сайта дуже багато речей, і той фідбек, який ми отримуємо, мене дуже тішить — люди багато дякують: і за продукт, і за пакування. До кожної покупки ми додаємо листівку, підписану дизайнеркою власноруч. Ми зрозуміли, що чим більше уваги ми приділяємо клієнтам, чим краще ми продумуємо все так, щоб нашому клієнту було комфортно і щоб він отримав максимум задоволення від усього процесу покупки, тим більше позитивного фідбеку і продажів ми отримуємо. І всі ті вдосконалення, які ми робимо в усіх сферах функціонування компанії, я вважаю нашим великим досягненням.

— Ви, як голова продажів, берете участь у роботі і з оптом, і з роздрібом?

— В основному весь мій час іде на оптових клієнтів, але я намагаюся контролювати і питання роздрібу. Цим напрямом у нас займається Влада — і вона веде комунікацію у тому ж руслі, в якому її вела я на початку свого шляху. Мені подобається ця комунікація: вона дуже акуратна, згладжена. Навіть якщо виникає якась конфліктна ситуація і ми розуміємо, що клієнт не правий, а клієнт завжди має рацію, ми підемо назустріч, незалежно від того, якою була ситуація.

Перше, до чого я прагну — це відсутність негативної рефлексії в клієнта. Якщо вона проявляється, для мене це апріорі поганий показник, незалежно від причини. Всю культуру спілкування і побудови комунікації спрямовано на те, щоб клієнт лишився задоволеним. І у 95% випадків у нас він задоволений.

Anna October — бренд, який завжди готовий іти назустріч.

Я мала багато комунікації на попередніх роботах: від дипломатичних прийомів, які я свого часу відкривала, до спілкування з партнерами в аграрній сфері. І сьогодні я дійшла висновку, що вміння комунікувати з клієнтом у правильній формі неминуче веде до успішного партнерства. І це успішне партнерство я зараз спостерігаю з багатьма нашими клієнтами: бачу, що зростають їхні об'єми продажів, зростає задоволеність нашим брендом і їхня заікавленість нами. Думаю, це також завдяки тому, що ми робимо дуже хороший і тямущий proceeding. Ми робимо його таким, бо в нас крута команда. Чому в нас крута команда? Тому що в нас крутий гендир. Чому в нас крутий генеральний директор? Тому що в нас просто крутий генеральний директор (сміється). Саме він тримає весь proceeding в одній точці.

— Що означає «тямущий proceeding»?

Це означає, що ми поставляємо якісний товар і поставляємо його вчасно. Анна Октябрь створює неймовірні речі, але їм також потрібен proceeding. У нас працює ціла система перевірки якості продукту: кожна одиниця проглядається уздовж і вшир — і якщо раптом ми виявляємо якийсь недолік, ми відкладаємо цей товар і робимо заміну. Певної митті ми всією командою прийшли до того, що ми маємо бути максимально скрупульозними. Взагалі-то наша Аня, в першу чергу, дуже вибаглива до якості, і перший наш показник, яким я дуже пишаюся — це якість продукту. Всю нашу систему виробництва побудовано так, що перший пріоритет — це продукт, другий пріоритет — це продукт, який вчасно поставлено до магазину. Тому що якщо ти цього не робиш, у магазина минає вікно продажів. Воно дуже залежить від того, в якому регіоні цей магазин знаходиться. Якщо це Австарлія і теплий період, ми обов'язково маємо вписатися саме в ті два тижні теплого часу, які вони мають на активний продаж. Якщо ми не встигаємо, товар іде на знижки — і так працює вся система світової практики, всупереч якій ми не можемо йти в принципі. Крім того, важливо, щоб клієнт отримав продукт з усім набором супровідних маркетингових матеріалів, щоб він мав можливість продукт активно промотувати.

— Розкажіть детальніше, на чому вибудовується ваша комунікація з клієнтами.

— У спілкуванні з клієнтами я люблю персональний підхід. З деякими клієнтами ми знайомі особисто, як з вами, а з деякими я ніколи вживу не бачилася. Добре, коли є можливість живої комунікації, це завжди добре спрацьовує: людина бачить тебе, бачить, як ти налаштований, бачить, що ти несеш повну відповідальність. Якщо ти сказав, що відвантажиш вчасно, все буде ідеально. Це вибудовує певний рівень довіри. Чого я прагну у спілкуванні зі своїми клієнтами — це довіра. Саме завдяки ній людина готова надати тобі другий шанс. Що я дужу люблю в собі — це вміння найти спосіб надати людині другий шанс, щоб виправити ситуацію. У моєму житті також були моменти, коли мені надавали другий шанс. Тому що операціний менеджмент — це не завжди гладко. У довірчих відносинах я розумію, що навіть якщо трапляється якась критична форсмажорна ситуація, в якій треба, щоб клієнт пішов нам назустріч, це спрацьовує на 96%. Якщо я телефоную клієнту і кажу: «У нас форсмажор: тканина стоїть на митниці і ми нічого не можемо с цим зробити, як би не намагалися. Ви можете дати нам відстрочення?», мені дають тайм-аут для вирішення нашої проблеми. Ось це називається reliable partnership, надійне партнерство, до якого я прагну. І це абсолютно інший рівень спілкування з клієнтами — коли ти можеш розраховувати на нього, коли ти розумієш, що тобі завжди заплатять, яка б ситуація не трапилася. Да, з різними клієнтами різні умови оплат: є величезні магазини, які працюють виключно на своїх умовах, і ти не можеш нічого їм диктувати, яким би крутим ти не був. Однак ти розумієш, що після закінчення обговореного строку ти отримаєш суму за відвантажений товар і звіт про продажі.

— Говорячи про звіти, наскільки у вашій роботі важлива аналітика?

— Ми завжди проводимо аналітику продажів — цей ресьорч по кожному клієнту виключно важливий для мене: тому що я маю розуміти, з якою людиною я спілкуюся, який це магазин, які бренди там висять, які в них пріоритети, який в них поверх. Я намагаюся осягнути всі, навіть найдрібніші деталі. Іноді бувають ситуації, коли sell-through, процент продажів нашого продукту, не настільки високий, як нам би хотілося. Це часто буває, коли баєр не веде аналітику своїх ритейлерів. На мою суб'єктивну думку, якщо ви не ведете активну аналітику своїх покупців — що у вас купують, в який період часу, з якою періодичністю і так далі — ви втрачаєте розуміння, які одиниці треба замовляти. Наприклад, якщо я спілкуватимуся з німцями, швейцарцями або австрійцями, я точно не пропонуватиму сексі моделі, тому що там жінки надають перевагу кежуалу. Я дуже люблю баєрів, які мають аналітику. Вони мені телефонують і кажуть: «Елю, дивись, у мене такі клієнти: це жінки, вони всі працюють, їм потрібен кежуал, тому що з відкритою спиною прийти на роботу в Германії не можна. Що ти можеш мені запропонувати?». І от тоді все, що ми робимо, набуває сенсу. І я розумію, що в підсумку отримаю хороше замовлення.

Аналітика, яку я проводжу щодо кожного свого клієнта, а клієнт, якщо ми говоримо про wholesale, проводить щодо своїх ритейл-покупців, дуже добре працює. Moda Operandi, наприклад, надсилає нам sell-through (ST), за яким ми бачимо, якої одиниці скільки було куплено. Наприклад, ST по нашому Zefir Bustier dress доходив до 137% або 140% — і це вау. Тому коли ви робите селекцію для Огонька, я рекомендую вам позиції, спираючись на ці показники.

— Розкажіть про свій робочий день.

— Мій день починається з мого сина, завжди. Він приходить зранку і каже: «Елечко, прокидайся, тобі треба на роботу» (сміється). Він не називає мене мамою, завжди каже «Елечка». А потім я їду на роботу. І часто буває, що я нібито тільки приїхала, а вже шоста вечора. Не встигаю іноді навіть слідкувати за часом, особливо коли є дзвінки в Zoom. Зазвичай треба багато всього встигнути: поговорити, надіслати, прийняти, відповісти. Це завжди м'ясорубка — у позитивному сенсі цього слова, звісно. Я вважаю, добре, коли багато роботи. Це значить, що компанія функціонує, колесо крутиться. Ми, наприклад, на колекцію SS’21 вже отримали 7 замовлень. Це не враховуючи нашого найбільшого клієнта Moda Operandi, від якого ми чекаємо замовлення. І я радію. Я душевно задоволена, тому що розумію, що для цього максимум зробили я, команда і, в першу чергу, дизайнерка. Ми виходимо на новий рівень — мене це дуже мотивує.

— У вас бувають вихідні? Як ви їх проводите?

— Звісно, я маю вихідні — часто проводжу їх у спортзалі, часто на хореографії. Я — професійна танцівниця, займаюся хореографією з трьох із половиною років. Мене мама спочатку віддала на спортивну гімнастику, потім я танцювала у великому кримсько-татарському ансамблі. Займаюся культурними проєктами і волонтерською діяльністю. Скоро мене буде Суспільне знімати: вони дуже хочуть приїхати до мене в гості. А я дуже люблю приймати гостей, люблю готувати. Готую багато: манти, янтики, чебуреки — все з кримсько-татарської кухні і не тільки з неї. Насправді, у мене вдома прохідний двір (сміється). Моє «в нас будуть гості» вже нікого не бентежить. Нещодавно в гостях були дівчата з роботи, іноді приїжджає колишній радник міністра, генпродюсер Крим.Реалії, артисти бувають. Знаєте, це дуже по кримсько-татарськи. Кримські татари — це люди, які можуть завалитися до тебе о сьомій ранку і сказати: давай-но каву. Я звикла до того, що у мене вдома постійно багато людей, я смачно готую і ми п'ємо вино. Мої друзі вічно глузують, що в мене якийсь вибірковий іслам: п'ю алкоголь, але не їм свинину (сміється).

— Що найбільше любите готувати?

— Манти люблю готувати. Манти та янтики. Вам також обов'язково треба спробувати! Якогось конкретного рецепту не маю — я готовлю так, як готувала мама. Вічно кладу все на око — просто знаю, якою має бути консистенція тіста, яким має бути фарш. Коли багато готуєш, просто знаєш це. Мій малий дуже любить смачно поїсти — я готую багато заради нього. Син приходить до мене і каже: «Елечко, я зголоднів, треба щось поїсти» або «Я думаю, нам сьогодні треба пообідати десь у ресторані, бажано в “Чорноморочці” — там відмінні устриці» (сміється). Тож дім і різноманітні смаколики я люблю.

— Ви сказали, що один з ваших головних мотиваторів — це волонтерська діяльність. Розкажіть про неї: яким напрямом ви займаєтеся і чому саме ним, як ви до цього прийшли і якими результатами пишаєтеся?

— Я займаюся активною промоцією культури кримських татар, тому що мені дуже болить тема переселенців. Це мої батьки, це дім у Криму, це спогади. У мене жива ще бабуся, яку в 1944 році було депортовано, тому для мене ця тема дуже болюча. Я займаюся різноманітною роботою, наприклад, пишу номінаційні досьє до ЮНЕСКО — все для того, щоб іскра 250 тисяч людей кримсько-татарської нації, які лишилися на сьогоднішній день, не згасла. Ми розбігаємося, відбувається активна асиміляція, і ми не маємо культурного пласту, вибудованого тут, на території України.

Більшість моїх волонтерських проєктів пов'язані з промоцією кримсько-татарської хореографії, яку я й сама професійно танцюю, на території України. Ми вже подали кримсько-татарський орнамент до ЮНЕСКО на отримання статусу всесвітньої культурної спадщини, і зараз у пріоритеті подати ще кримсько-татарський танець.

Одного разу я відкривала дипломатичний прийом, присвячений 25-річчю дружби України та Грузії, — танцювала на найбільшій сцені Грузії, на якій виступав, наприклад, Елтон Джон. Я цим дуже пишаюся. Також часто організовую прийоми і події при America House Kyiv — свого часу я спілкувалася і з послом США, і з його замом. Остання моя колаборація була з німцями по німецькому проєкту. Це був онлайн-концерт — старовинні кримсько-татарські пісні в джазовому обробленні. 

Усі мої комунікаційні навички не взялися нізвідки — я постійно над ними працюю.

Я розумію, що в ситуації окупації, що склалася, кримські татари, які знаходяться на материковій Україні, намагаються зробити все, щоб хоч якось зберегти свою національну складову. Я прагну того ж самого, роблю все, аби був ефект. Я — та людина, яка працює за ефект і за ідею, мене так навчили батьки. Адже якщо ти не гориш своєю справою, ти не будеш хорошим співробітником, ти не будеш профі у своїй справі. А я люблю бути профі.

— І традиційно наостанок. Що для вас Огонёк?

— Ви знаєте, на початку моєї роботи Огонёк для меня дорівнював Іордану (сміється). Саме ваші контакти Аня передала мені для зв'язку, і до моменту, поки я до вас не приїхала, це було так. А коли ми з вами побачилися, я подумала: ого, який крутий магазин. Пам'ятаю, як ви розповідали про ремонт, як Аня давала інтерв'ю. Мене дуже вразила Вікторія, засновниця Огонька, я її собі уявляла по-іншому. І мене дуже вразив ваш прийом нас як гостей — а я, як кримська татарка, дуже люблю гостинність, такі речі мене дуже підкупають. Що стосується нашої подальшої співпраці, я би дуже хотіла, щоб ви розвивалися і щоб ми були вашими хедлайнерами — і ми цього прагнемо. Я розумію, що той sell-through, який ви зробили минулого літа — це дуже крутий показник. Я тремтливо ставлюся до всіх клієнтів, но з улюблених в мене є Moda Operandi і є Огонёк. І як головного представника Anna October в Україні, звісно, я вас дуже люблю. Якщо у двух словах, це любов. У мене до вас любов.

Кінець

Мені сильно щастить із співрозмовниками. Мене оточує суцільна любов. З того, що не увійшло до інтерв'ю — це розмова про нову колекцію Resort ’21, яку Еля успішно продала нам і багатьом іншим магазинам ще влітку і яку ви зовсім скоро побачите в нас. А поки нижче ви знайдете невеликий список рекомендацій від Елі та анонс нового напряму в бренді Anna October. Тільки нікому не розповідайте, Аня нас вб'є!

Анонс

Від Елі:

Улюблена річ: светр ментолового кольору, який мені подарувала Аня.

Улюблений фільм: «Знайомтеся, Джо Блек».

Книга: «Теорія брехні» Пола Екмана мені дуже сподобалася.

Яку річ ви би купили в нашому магазині: (сміється) Я би купила блакитну сукню-бюстьє, це одна з моїх улюблених суконь.

Порада нашим читачам: У цей вкрай непростий для нас час хочеться побажати мирного неба над головою, свідомості, чуйного ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих нас людей. А взагалі-то:

Створюйте себе власноруч. Life isn't about finding yourself, life is about creating yourself.

Фото: Микита Журавльов

Редакторка: Діана Ремізовська

Наш Telegram-канал