Елла Абдуллаєва: «Anna October — бренд, який завжди готовий іти назустріч»

Ви вже знаєте, що я запустив у блозі рубрику #ВиОгоньок, в якій говорю з гостиною Огонька. Однак ще не знаєте, що крім цього, я люблю розповідати історію людей, з якими щодня працюю. Людей, які забезпечують безперебійну роботу в брендах, які займаються продажами, комунікаціями та виробництвом. Коли я почав їздити до Парижа та спілкуватися з представниками брендів, я зрозумів, що саме про це я після повернення розповідаю всім навколо. Це для мене найбільш захоплюючі історії. Це правда про внутрішню кухню брендів, про те, як функціонує такий бізнес і фешн у цілому. Тому що коли спілкуються з дизайнерами, питають, у першу чергу, про творчість і натхнення, а коли, наприклад, говорять з головним відділом продажів — це зовсім інша розмова. І як на мене, дуже цікаво. Для мене такі люди — герої брендів, і саме з ними я говорю в новій рубриці блогу Огонька. Моя перша героїня — Елла Абдуллаєва — Head of Sales, а точніше, як вона сама себе називає, Partnership Development Officer українського бренду Anna October. Я отримую величезне задоволення від роботи з брендом і з нею особисто — вона одна з небагатьох представників українських брендів, хто показує найвищий рівень комунікації з клієнтом. Робота з Елею стала моїм персональним відкриттям минулого літа — Огонёк і Анна Октябрь успішно разом з ним відпрацювали. Це інтерв'ю ми записали в київському шоурумі бренду, де на мене чекав неймовірно гостинний прийом: мене познайомили з усіма співробітниками, запросили до столу і прийняли як члена родини. Мене дуже зворушила і водночас вразила історія Елі. Думаю, вразить і вас — приємного читання.

Вид з офісу Анна Жовтень

— Елю, як ви потрапили до Anna October?

— Для мене це було дуже несподівано. Я маю класну подругу Христину, яка працює HR-директором і консультує з питань професійного росту. Вона зателефонувала мені і сказала: «Ти знаєш, тут одному класному модному бренду потрібна така людина, як ти. Будь ласка, піді до них. Я знаю, що ти не шукає роботу, але піди». А я в той час викладала в Національному аграрному університеті матаналіз і англійську мову, яка працює з іноземними студентами — мені дуже подобалося. Але я все ж вирішила піти на співбесіду, де Аня мене одразу ж зачарувала. Церяве кучеве волосся, білосніжна шкіра. Я — естетка, дуже люблю все красиве, і я в ту ж саму мить закохалася в цю людину в прямому сенсі цього слова. Мама моя каже, що Аня схожа на янгола. Аня, звiсно, далеко не янгол (смiється), та перше враження i вмiння привернути до себе — це було неймовірно. Я дуже відчуваю таку енергетику від людей. Мене так вразило те, як вона зі мною розмовляла, що я сказала: так, я буду тут працювати. І не шкодую жодної секунди, хоча мені було вкрай важко. Мені було так важко, що я вам передати не можу. Перший півроку я все ще працюватиму в університеті, а другу половину дня була Анна Октябрь. Але сьогодні я почуваюся дуже щасливою.

— На яку посаду Аня шукала людину?

— Аня запропонувала мені посаду менеджера з продажу, вона якраз тоді набрала нову команду, а за підсумком мене дійшли до керівника продажів. Честно кажучи, я багато разів хотіла звільнитися, дуже багато разів (зміюється). Увійти в нову колію, опанувати та зрозуміти світ моди було складно, адже це абсолютно нове середовище для мене — я перший час взагалі не розумію, як це працює, що цим усім керує. У мене ж до цього були втулки, гайки, поршні (зміюється). Також мій перший Париж, куди ми поїхали з Анею разом, був не настільки ефективним, як мені б хотілося, тому що були речі, які я ще до кінця не зрозуміла. Але Аня — та людина, яка в мене безмірно вірила. Вона завжди підтримувала і говорила: «Елю, ви можете», і я за це їй дуже вдячна, тому що я — людина, яка працює за похвалу (сміється). Я, звісно, ​​жартую, але мені важливо розуміти, що моя робота має ефект, що я роблю певний внесок у розвиток справи. Відчуття, що ти є частиною прекрасного, частиною сильної команди, зробиш свою роботу з величезним задоволенням і отримаєш результат. Це для мене найбільша мотивація. Гроші ніколи мене не мотивували. Я — дитина, яка виросла в родині кримських татар, що їх було депортовано. У мене було дуже важке дитинство і не було майже жодної можливості до 19 років, поки я не поїхала до США. Тож я розумію, що гроші не можуть бути мотиватором.

Якщо вас мотивують гроші, значить, щось у житті пішло не так. Мене мотивує хороші справи, мотивує волонтерська діяльність, мене мотивує те, що я приношу благо суспільству.

І мене це дуже тішить, адже в житті, знаєте, як у Корані написано (я все ж таки мусульманка): ти маєш приносити благо. Ось я та людина, яка по життю приносити благо, і я цим задоволена.

— Розкажіть про свою попередню роботу: яка це була сфера, посада, чим ви там займалися?

— Моя попередня робота була напрямком пов’язана з сільським господарством — я працювала в компанії, яка займалася виготовленням обладнання для вирощування кількості курчат. Я була персональною асистенткою директора з продажів, це був один із моїх найкрутіших досвідів. Бувало, я приймала і вела перемовини з клієнтами, які замовляли обладнання на суму понад $1 млн. Це був вищий клас суспільства, і я мала зробити максимум. Все — від комунікації до поставки обладнання — мало бути ідеальним, клієнти до нас повернулися. Частково знання у сфері комунікації я отримав ще в США, а комунікації в бізнесі мене навчив шеф. Плюс я займалася самонавчанням і проходила велику кількість тренінгів.

Взагалі-то на всіх попередніх роботах я була персональною асистенткою. Знаєте серіал «Форсмажори» («Костюми»)? Там була Донна, яка могла вирішити будь-яке питання. От я для кожного зі своїх трьох шефів була Донною. Як права рука шефа, я могла абсолютно все навіть, організувати персональну гру в шахи з Гаррі Каспаровим, коли моєму шефу цього захотілося. З усіма шефами я розходилась полюбовно, деякі з ними і досі кличуть мене назад.

— Ви декілька разів згадали США. Розкажіть, чим ви там займалися, чого навчилися і як взагалі туди потрапили.

— Вперше я потрапила до Америки в 2009 році. Це був мій другий курс університету — я вчилася на економічному факультеті сільськогосподарського університету в Криму, де оголосили відбір на стажування в США. Я пройшла його і потрапила до готелю в Колорадо, який увійшов до топ-10 готелів світу, — The Broadmoor Resort. Це один з найкращих періодів у моєму житті: мені було 18 років, я була на крутому стажі в крутому готелі в одному з найгарніших штатів США. Рівень його був таким, що став чемпіоном світу з гольфу Тайгер Вудс грав у гольф буквально в трьох кроках від нас. Це було сільськогосподарське стажування: ми займалися ландшафтним дизайном на величезному полі для гольфу. Після цього я повернулася назад, і в 2018 році знову вирушила до Штатів — цього разу до Вашингтона, на стажу до Бібліотеки Конгресу. Його було присвячено моїй волонтерській діяльності, якою я живу і до якої ставлюся дуже тремтливо. Це стажування стосувалося, в першу чергу, тем переселенців, людей, які постраждали від військового конфлікту на Донбасі, а також питань популяризації культури кримських татар, якими я також активно займаюся і які мене болять, адже я сама — кримська татарка. У 1944 році кримських татар було депортовано, і зараз вони переживають кризу другої депортації.

Америка навчила мене багато речей — це взагалі інша ментальність, відмінна від нашої. Їхній підхід до роботи і взагалі до розуміння того, що ти робиш, підхід до питань пунктуальності, чому ти не можеш лишити на завтра те, що можеш зробити сьогодні, — все це мені подобається дуже. Зараз я працюю з американськими партнерами, і якщо вони сказали, що 27-го числа запустять trunk show (пре-показ колекції), то вони зроблять це 27-го числа. У них не може щось статися чи змінитися. Ясна річ, що форсмажорні обставини трапляються у будь-якого американця, але в 90% випадків усі робляться своєчасно — вони завжди пунктуальні, і наші бізнес-партнери завжди роблять максимум, чого ми від них вимагаємо. Зараз у США ми працюємо з Moda Operandi і нещодавно почали співпрацювати з магазином Intermix, що мене дуже тішить. Рівень комунікації, яку я веду з ними, як представник бренду, — це для мене вищий пілотаж.

— Це дуже велика відповідальність — вести спілкування з гігантами. Як ви справляєтесь?

— Я — гіпервідповідальна людина, і я ніколи не сприймала роботу як роботу. Моя робота — це моє життя, і я намагаюся свою роботу завжди виконувати дуже добре. Це приносити мені певні плоди, і це не дуже добре відображується на тому, що я не встигну до спортивної зали або не встигну танцювати, а я дуже люблю танцювати. Але я задоволена собою, коли бачу, що в мене все працює як годинник. Якщо я говорю, що зроблю це сьогодні, мій клієнт впевнений, що я зроблю це сьогодні. Так, це виходить не завжди, але я хочу, щоб це виходило в 90% зустрічі. Я скрупульозна. Якщо я написав грант і він не виграв, я напишу його ще десять разів, щоб він точно віграв. Я — людина, яка шукає можливості.

Треба просто зрозуміти, як цю проблему проблему, як цю помилку виправити. Я дуже добре знаю десятирічну історію бренду Anna October і знаю, через яку кількість труднощів пройшла Аня — і це заслуговує на безмежну повагу. На прикладі свого життя і на прикладі історії Ані я розумію, що якщо ти не досягнеш результату з першої, другої, третьої спроби, треба зробити десять разів — і ти досягнеш його.

Я вважаю, що якщо в команді хтось помиляється, це добре — це означає, що команда працює.

У нас дуже високий рівень культури в компанії. Я не те, щоб хвалити наш бренд, я просто бачу, як спілкуються інші люди. Це дуже важливо. В усіх твоїх діях апріорі має бути повага до іншої людини. Навіть якщо людина помиляється, якщо навіть людина робить неправильно. Якщо ти хочеш мати теплі стосунки, стосунки більші, ніж просто партнерство, ти маєш проявити максимум гнучкості. Мама від самого дитинства вчила нас бути дипломатами. І це вміння бути дипломатом у будь-якій ситуації, навіть якщо тебе просто виносити, дуже цінне. Як я вже казала, моя кінцева мета завжди — щоб клієнт замовив ще і щоб у нього все добре продалося. Обожню ситуацію, коли клієнт телефонує і каже: «Здрастуйте, у нас шалені продажі цієї сукні, або цього, або всього замовлення загалом, палаємо, даємо терміново додаткову поставку». З Огоньком таке було, і в мене такий драйв! У цих випадках я приходжу до команди і кажуть: «У нас додаткова поставка, викладіть усе, ми маємо сьогодні відвантажити». Я розумію, що так це працює. Якщо ми маємо товар у наявності і в нас його просимо Moda Operandi, ми лишаємося до дев'ятого вечора. Одного разу була ситуація, коли я з роботи поїхала про третю ніч. Наступного дня приїжджаю на роботу, і мені клієнти пишуть: «Ви не повірите, у нас все пішло, все круто, спасибі вам велике». І я розумію, що цей поголос працює нам на руку. Все ж таки комунікація баєрів із баєрами працює дуже добре. Я скільки завгодно можу розповісти про наш бренд, який ми класні і круті, що ми продаємося в 30 магазинах у світі, в найбільших магазинах у США, але коли це чують від наших клієнтів, це зовсім інший рівень сприйняття.

— А якщо сегментувати, ви працюєте тільки з оптовими клієнтами?

— Ні, у нас є два напрями: опт (опт) і роздріб (роздріб). Опт — це великі наші клієнти, близько 30 магазинів по всьому світу. І я дуже пишаюся тим, що географія бренду постійно розширюється, — ми робимо для цього все можливо. У нас з'являється Vivian Graf — магазин у Швейцарії, і величезний магазин Intermix у США, який я вже називала. За ритейл-напрямком ми працюємо через свій сайт, покупки з сайту доставляємо по Україні та всьому світу. Ми відвантажуємо з сайту дуже багато речей, і той фідбек, який ми отримуємо, мене дуже тішить — люди багато дякують: і за продукт, і за пакування. До кожної покупки ми додаємо листівку, підписану дизайнерською власноруч. Ми розуміємо, що чим більше уваги ми приділяємо клієнтам, чим краще ми продумуємо все так, щоб нашому клієнту було комфортно і щоб він отримав максимальну користь від усього процесу покупки, тим більше позитивного фідбеку і продажів ми отримуємо. І всі ті вдосконалення, які ми робимо в усіх сферах функціонування компанії, я вважаю нашими великими досягненнями.

— Ви, як голова продажів, берете участь у роботі і з оптом, і з роздрібною?

— В основному весь мій час іде на оптових клієнтів, але я намагаюся контролювати і питання роздрібну. Цим напрямом у нас зайнята Влада — і вона веде комунікацію у тому ж руслі, в якому її вела я на початку свого шляху. Мені подобається ця комунікація: вона дуже акуратна, згладжена. Крім того, якщо виникає якась конфліктна ситуація і ми вирішили, що клієнт не правий, а клієнт завжди має рацію, ми підемо назустріч, незалежно від того, якою була ситуація.

Перше, до чого я хочу — це негативна рефлексія у клієнта. Якщо вона проявляється, для мене це апріорі поганий показник, незалежно від причини. Вся культура спілкування і побудови комунікації спрямована на те, щоб клієнт був задоволеним. І у 95% зустрічі у нас він задоволений.

Anna October — бренд, який завжди готовий іти назустріч.

Я мала багато комунікацій на попередніх роботах: від дипломатичних прийомів, які я свого часу відкривала, до спілкування з партнерами в аграрній сфері. І сьогодні я дійшла висновку, що вміння спілкуватися з клієнтом у правильній формі неминуче веде до успішного партнерства. І це успішне партнерство я зараз спостерігаю за багатьма нашими клієнтами: бачу, що зростають їхні об’єми продажів, зростає задоволеність нашим брендом і їхня зацікавленість нами. Думаю, це також завдяки тому, що ми робимо дуже хороший і тямущий розгляд. Ми робимо його таким, бо в нас крута команда. Чому в нас крута команда? Тому що в нас крутий гендир. Чому в нас крутий генеральний директор? Тому що в нас просто крутий генеральний директор (сміється). Саме він тримає весь процес в одній точці.

— Що означає «тямущий провадження»?

Це означає, що ми поставляємо якісний товар і поставляємо його вчасно. Анна Октябрь створює неймовірні речі, але також їм потрібен процес. У нас працює ціла система перевірки якості продукту: кожна одиниця проглядається уздовж і ширше — і якщо раптом ми виявляємо якийсь недолік, ми відкладаємо цей товар і робимо заміну. Певної мітті ми всією командою прийшли до того, що маємо бути максимально скрупульозними. Взагалі-то наша Аня, в першу чергу, дуже вибаглива до якості, і перший наш показник, яким я дуже пишаюся — це якість продукту. Все наше виробництво побудовано так, що перший пріоритет — це продукт, другий пріоритет — це продукт, який вчасно поставлено до магазину. Тому що якщо ти цього не робиш, у магазині мінає вікно продажів. Воно дуже залежить від того, в якому регіоні знаходиться цей магазин. Якщо це Австарлія і теплий період, ми обов'язково маємо вписатися саме в ті два тижні теплого часу, які вони мають на активний продаж. Якщо ми не встигаємо, товар іде зі знижкою — і так працює вся система світової практики, всупереч якій ми не можемо йти в принципі. Крім того, важливо, щоб клієнт отримав продукт з усім набором супровідних маркетингових матеріалів, щоб він мав можливість активно просувати продукт.

— Розкажіть детальніше, на чому будується ваша комунікація з клієнтами.

— У спілкуванні з клієнтами я люблю персональний підхід. З деякими клієнтами ми знайомі особисто, як з вами, а з деякими я ніколи не живу не бачилася. Добре, коли є можливість живої комунікації, це завжди добре справляє: людина бачить тебе, бачить, як ти налаштований, бачить, що ти несеш повну відповідальність. Якщо ти сказав, що відвантажиш вчасно, все буде ідеально. Це вибудовує певний рівень довіри. Чого я хочу у спілкуванні зі своїми клієнтами — це довіра. Саме завдяки своїй людині готова надати тобі другий шанс. Що я дуже люблю в собі — це вміння знайти спосіб надати людині другий шанс, щоб виправити біль. У моєму житті також були моменти, коли мені надавали другий шанс. Тому що операційний менеджмент — це не завжди гладко. У довірчих відносинах я розумію, що навіть якщо трапляється якась критична форсмажорна ситуація, в якій потрібно, щоб клієнт пішов нам назустріч, це спрацьовує на 96%. Якщо я телефоную клієнту і кажу: «У нас форсмажор: тканина стоїть на митниці і ми нічого не можемо з цим зробити, як би не намагалися. Ви можете дати нам відстрочення?», мені дають тайм-аут для вирішення нашої проблеми. Ось це називається надійне партнерство, надійне партнерство, до якого я бажаю. І це абсолютно інший рівень спілкування з клієнтами — коли ти можеш розраховувати на нього, коли ти розумієш, що тобі завжди платити, яка б ситуація не трапилася. Так, з різними клієнтами умови оплат: є величезні магазини, які працюють на своїх умовах, і ти не можеш нічого їм диктувати, яким би крутим ти не був. Однак ти розумієш, що після закінчення обговореного строку ти видаєш суму за відвантажений товар і звіт про продажі.

— Говорячи про звіти, наскільки у вашій роботі важлива аналітика?

— Ми завжди проводимо аналітику продажів — цей ресурс по кожному клієнту використовує важливий для мене: тому що я маю розуміти, з якою людиною я спілкуюся, який це магазин, які бренди там висять, які в них важливі, які в них поверх. Я намагаюся осягнути всі, навіть найдрібніші деталі. Іноді виникає ситуація, коли продажі, відсоток продажів нашого продукту не дуже високий, як нам би хотілося. Це часто буває, коли баєр не веде аналітику своїх ритейлерів. На мою суб'єктивну думку, якщо ви не ведете активну аналітику своїх покупців — що у вас купують, в який період часу, з якою періодичністю і так далі — ви втрачаєте розуміння, які одиниці потрібно замовляти. Наприклад, якщо я спілкуюся з німцями, швейцарцями або австрійцями, я точно не пропонуватиму сексі моделі, тому що там жінка дає перевагу кежуалу. Я дуже люблю баєрів, які мають аналітику. Вони мені телефонують і кажуть: «Елю, дивись, у мене такі клієнти: це жінки, вони всі працюють, їм потрібен кежуал, тому що з відкритою спиною прийти на роботу в Германії не можна. Що ти можеш мені запропонувати?». І от тоді все, що ми робимо, набуває сенсу. І я розумію, що в підсумку отримаю хороше замовлення.

Аналітика, яку я веду щодо кожного свого клієнта, а клієнт, якщо ми говоримо про опт, ведемо щодо своїх ритейл-покупців, дуже добре працює. Moda Operandi, наприклад, надсилає нам sell-through (ST), за яким ми бачимо, яку одиницю скільки було куплено. Наприклад, ST по нашому Zefir Bustier dress доходив до 137% або 140% — і це вау. Тому коли ви робите вибірку для Огонька, я рекомендую вам позиції, спираючись на ці показники.

— Розкажіть про свій робочий день.

— Мій день починається з мого сина, завжди. Він приходить зранку і каже: «Елечко, прокидайся, тобі треба на роботу» (сміється). Він не називає мене мамою, завжди каже «Єлечка». А потім я йду на роботу. І часто буває, що я нібито тільки приїхала, а вже шоста вечора. Не встигну іноді слідкувати за часом, особливо коли є дзвінки в Zoom. Обов’язково потрібно багато всього встигнути: поговорити, надіслати, прийняти, відповісти. Це завжди м'ясорубка — у позитивному сенсі цього слова, звiсно. Я вважаю, добре, коли багато роботи. Це означає, що компанія функціонує, колесо крутиться. Ми, наприклад, на колекцію SS'21 вже отримали 7 замовлень. Це не враховуючи нашого найбільшого клієнта Moda Operandi, від якого ми чекаємо замовлення. І я радію. Я душевно задоволена, тому що розумію, що для цього максимуму я, команда і, в першу чергу, дизайнерка. Ми виходимо на новий рівень — мене це дуже мотивує.

— Ви отримуєте вихідні? Як ви їх проводите?

— Звісно, ​​я маю вихідні — часто проводжу їх у спортзалі, часто на хореографії. Я — професійна танцівниця, займаюся хореографією з трьох із половиною років. Мене мама спочатку віддала на спортивну гімнастику, потім танцювала у великому кримсько-татарському ансамблі. Займаюся культурними проектами і волонтерською діяльністю. Скоро мене буде Суспільне знімати: вони дуже хочуть приїхати до мене в гості. А я дуже люблю приймати гостей, люблю готувати. Готую багато: манти, янтики, чебуреки — все з кримсько-татарської кухні і не тільки з нею. Насправді, у мене вдома прохідний двір (зміюється). Моє «в нас будуть гості» вже нікого не бентежить. Нещодавно в гостях були дівчата з роботи, іноді приїжджає колишній працівник міністра, генпродюсер Крим.Реалії, артисти бувають. Знаєте, це дуже по кримсько-татарський. Кримські татари — це люди, які можуть завалитися до тебе про сьомий ранку і сказати: давай-но каву. Я звикла до того, що у мене вдома постійно багато людей, я смачно готую і ми п'ємо вино. Мої друзі вічно глузують, що в мене якийсь вибірковий іслам: п'ю алкоголь, але не їм свинину (зміюється).

— Що найбільше любите готувати?

— Манти люблю готувати. Манти та янтики. Вам також обов'язково потрібно спробувати! Якогось конкретного рецепту не маю — я готовлю так, як готувала мама. Вічно кладу все на око — просто знаю, якою має бути консистенція тіста, яким має бути фарш. Коли багато готуєш, просто знаєш це. Мій малий дуже любить смачно поїсти — я готую багато заради нього. Син приходить до мене і каже: «Єлечко, я зголоднів, треба щось поїсти» або «Я думаю, нам сьогодні треба пообідати десь у ресторані, бажано в “Чорноморочці” — там відмінні устріці» (сміється). Тож дім і різноманітні смаколики я люблю.

— Ви сказали, що один із ваших головних мотиваторів — це волонтерська діяльність. Розкажіть їй: яким напрямом ви займаєтеся і чому саме ним, як ви до цього прийшли і якими результатами пишете?

— Я займаюся активною популяризацією культури кримських татар, тому що мене дуже болять теми переселенців. Це мої батьки, це дім у Криму, це спогади. У мене жива ще бабуся, яку в 1944 році було депортовано, тому для мене ця тема дуже болюча. Я займаюся різноманітною роботою, наприклад, пишу номінаційні досьє до ЮНЕСКО — все для того, щоб вилучити 250 тисяч людей кримсько-татарської нації, які лишилися на сьогоднішній день, не згасла. Ми розбігаємося, відбувається активна асиміляція, і ми не маємо культурного пласту, побудованого тут, на території України.

Більшість моїх волонтерських проектів, пов’язаних з просуванням кримсько-татарської хореографії, яку я сама професійно танцюю, на території України. Ми вже подали кримсько-татарський орнамент до ЮНЕСКО на отримання статусу всесвітньої культурної спадщини, а зараз у пріоритеті подати ще кримсько-татарський танець.

Одного разу я відкрила дипломатичний прийом, присвячений 25-річчю дружби України та Грузії, — танцювала на найбільшій сцені Грузії, на якій виступав, наприклад, Елтон Джон. Я цим дуже пишаюся. Також часто організовуються прийоми і заходи при America House Kyiv — свого часу я спілкувалася і з полом США, і з його замом. Остання моя співпраця була з німцями по німецькому проєкту. Це був онлайн-концерт — старовинні кримсько-татарські пісні в джазовому обробленні.

Усі мої комунікаційні навички не взялися нізвідки — я постійно над ними працюю.

Я розумію, що в ситуації окупації, що склалася, кримські татари, які знаходяться на материковій Україні, намагаються зробити все, щоб хоч якось зберегти свою національну складову. Я хочу того ж самого, роблю все, аби був ефект. Я — та людина, яка працює за ефект і за ідею, мене так навчили батьків. Адже якщо ти не гориш своєю справою, ти не будеш хорошим співробітником, ти не будеш профі у своїй справі. А я люблю бути профі.

— І традиційно наостанок. Що для вас Огонёк?

— Ви знаєте, на початку моєї роботи Огонёк для мене дорівнював Іордану (сміється). Саме ваші контакти Аня передала мені для зв'язку, і до моменту, поки я до вас не приїхала, це було так. А коли ми з вами побачилися, я подумала: ого, який крутий магазин. Пам'ятаю, як ви розповідали про ремонт, як Аня давала інтерв'ю. Мене дуже вразила Вікторія, засновниця Огонька, я її собі уявляла по-іншому. І мене дуже вразив ваш прийом нас як гостей — а я, як кримська татарка, дуже люблю гостинність, такі речі мене дуже підкупають. Що застосовувати нашу подальшу співпрацю, я б дуже хотіла, щоб ви розвивалися і щоб ми були вашими хедлайнерами — і ми це прагнемо. Я розумію, що той sell-through, який ви зробили минулого літа — це дуже крутий показник. Я тремтливо ставлюся до всіх клієнтів, але з улюблених у мене є Moda Operandi і є Огонёк. І як головного представника Anna October в Україні, звiсно, я вас дуже люблю. Якщо у двох словах, це любов. У мене до вас любов.

Кінець

Мені сильно щастить із співрозмовниками. Мене оточує суцільна любов. З того, що не ввійшло до інтерв'ю — це розмова про нову колекцію Resort '21, яку Еля успішно продала нам і багатьом іншим магазинам, ще влітку і яку ви зовсім скоро побачите у нас. А поки нижче ви знайдете невеликий список рекомендацій від Елі та анонс нового напрямку в бренді Anna October. Тільки нікому не розповідайте, Аня нас вб'є!

Анонс

Від Елі:

Улюблена річ: світло ментолового кольору, який мені подарувала Аня.

Улюблений фільм: «Знайомтеся, Джо Блек».

Книга: «Теорія брехні» Пола Екмана мені дуже сподобалась.

Яку річ ви б купили в нашій крамниці: (сміється) Я би купила блакитну сукню-бюстьє, це одна з моїх улюблених суконь.

Порада нашим читачам: У цей край непростий для нас час хочеться побажати мирного неба над головою, свідомості, чуйного ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих нас людей. А взагалі-то:

Створюйте себе власноруч. Життя полягає не в тому, щоб знайти себе, життя полягає в тому, щоб створити себе.

Фото: Микита Журавльов

Редакторка: Діана Ремізовська

Наш Telegram-канал